18 вересня учні 8-А класу разом із класним керівником Біганич О. І. та заступником директора Найчуком С. С. ходили до місця сили, місця незламного духу, місця людської мужності та вічної слави — Скель Довбуша.
Це був не просто похід у гори. Це була справжня подорож, у якій переплелися історія, природа, пригоди, дружба та гарний настрій. Злякатися осінніх дощових хмар, що раз у раз кропили нас біля школи мрякою та затягнули сивою стіною хребти Карпат, — це не про нас. Змінне взуття, дощовики, перекус та теплий чай у термосах, а головне — дух пригод, і ми вже на початку маршруту. А хто не відступає, той отримує найвищу винагороду. Ліс зустрів нас свіжим, насиченим озоном повітрям, тишею та красою перших багряних дотиків осені. І ніякого дощу!
Біля скель не було людно, тільки місцеві підприємці, які, таке враження, скоро нас будуть знати поіменно. Тут юні мандрівники послухали розповіді Ольги Іванівни про опришківський рух та звитяги їхнього ватажка Олексу Довбуша. Разом зі Степаном Степановичем повторили «основні правила поведінки» при зустрічі із представниками фауни Сколівських Бескидів, спробували заспівати повстанських пісень та відновили свої знання з географії.
Цього разу погода, а можливо, швидше зорганізованість учнів, дозволили нам піднятися на самі скелі, з яких діти досхочу намилувалися краєвидами Карпат.
А далі ми відкрили для себе іншу сторону скель — не менш захоплюючу, а головне — справді туристичну, без лотків із магнітиками, без пропозицій покататися на конях чи іншому транспорті. Тут діти побачили, як навчають скелелазінню молодих альпіністів, спустилися до спеціально обладнаних на вертикальних схилах скель площадок для розкладання наметів, оглянули оповиті історіями та легендами ущелини між могутніми монолітами пісковиків. Торкаючись холодного каміння, учні ніби на мить переносилися в минуле й уявляли події, про які чули на уроках історії.
Та найціннішим у поході стали не лише краєвиди чи цікаві історичні місця. Дорога в гори показала, наскільки важливими є взаємодопомога, підтримка та командний дух. Хтось ішов попереду, хтось підтримував того, кому було важче, а хтось просто дарував усім гарний настрій.
Шлях назад був сповнений емоцій та планів на нові мандри з туристичним товариством «Бойкі». Сколівські Бескиди подарували нам красу гір, скелі Довбуша - дотик до історії, а спільна дорога - ще більше дружби та незабутніх емоцій. Вдячні Богові та ЗСУ, сповнені незабутніми спогадами повернулися до рідних сіл.
Нехай таких подорожей у наших учнів буде ще багато, адже Україну варто пізнавати не лише з підручника - її варто відкривати власними кроками.
Най нас є!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.