23 березня учасники туристичного гуртка разом із Найчуком С.С. та Чорнобай Н.І. вкотре підкорили гору Парашка.
Ранок у Коростові видався морозним, але сонячним. Лісовою
дорогою, вздовж дзвінких гірських струмків, ми досить швидко вийшли на
трав’янисту частину південного схилу Парашки — а там і рукою подати до вершини.
Скільки б ми не ходили сюди — вершина завжди зустрічає нас по-іншому.
Цього разу вона була вбрана в білі шати перших весняних
квітів — скоролісків (підсніжників). Тут юні мандрівники зробили традиційне
фото. Використовуючи бінокль із десятикратним збільшенням, ми в деталях
помилувалися краєвидами Сколівських Бескидів, Верховинського Вододільного
хребта, засніжених полонин Боржави та далеких Горганів.
Шукали вдалині куполи церков сіл Дуліби, Конюхів та Гірного,
упізнавали висотні будівлі Стрия та Східниці.
Спускаючись, на перешийку з Оленячою горою з північно-західного
схилу досхочу накаталися на залишках зимових снігових заметів. Відвідали
притулок ТТ, відпочили та попрямували назад.
Якось по-особливому йшлося цього разу: весняне сонечко, цвіт
скоролісків, щебетання пташок, дзвінкий гомін струмків — а в голові на повторі
слова пісні В. Івасюка: «Як зійдуть сніги із гір потоками, ой глибокими
навесні…»
Дякуємо ЗСУ за можливість мандрувати у безпеці.
Дякуємо громаді за сприяння у організації подорожі.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.